Талант – не випадкове диво. Талант не зважає на тіло

Знайомлячись з неймовірними історіями про феноменальні досягнення або шалений успіх людей з інвалідністю, я весь час питала себе: а чи варто взагалі порівнювати дар людини з інвалідністю і просто людини (хоча чи є вони, “просто люди”)? Думаю ні.

Якщо зверху людині подарований талант, він знайде шлях до сонця, він зробить все, щоб проявити себе, незважаючи ні на фізичний ні на психологічний стан людини. Не варто кожен раз казати: «Яка сильна людина – на візку, а танцює».

Тому що  якщо душа тягнеться до прекрасного, людина буде танцювати без ніг,

… писати картини, будучи незрячим,

… виконувати або створювати прекрасну музику, не маючи можливості чути.

Чи бачили ви коли-небудь, який досконалий рядок у швачки з ДЦП, як створює неповторний макіяж жінка з важкою травмою шиї? Все, що ми бачимо – це талант, і його нікуди не подінеш, він обов’язково візьме своє. Але, коли нічого не вмієш, нічого не бажаєш, – і людина без проблем буде сидіти, скиглити і жалітися на життя, на неї буде важко дивитися, і буде вона нещасна, і винна в своєму нещасті перш за все буде вона сама.

Давайте припинимо робити героя з людини з інвалідністю лише тому, що він вміє все те, що вміють інші люди. Якщо людина з інвалідністю зрозуміє своє призначення на цій землі, визначить свою мету в житі, вона зможе досягти цієї мети за будь яких обставин.

Акопян Олена