Двічі особливі. Неймовірні історії від Олени Акопян. Історія третя. Андранік Алексанян – голос, що звівся на ноги
Народився Андранік Алексанян 6 травня 1998 року в місті Хмельницькому, в родині переселенців з Вірменії. Музикою почав займатися з 5 років.
Про дивний голос маленького Андраніка в українському місті Хмельницькому заговорили давно. Вперше свій музичний талант хлопчик проявив вже в півтора рочки. У кімнаті батьків стояв телефон, де кожній кнопці відповідала своя мелодія. І ось одного разу мама хлопчика, набираючи номер, почула, як син точно повторив нехитру мелодію.
Коли Андраніку виповнилося чотири з половиною роки, в родині з’явився музичний центр. Батьки, помітивши талант Андраніка, попросили знайому вчительку музики позайматися з ним. Але урок тривав недолго. Не минуло й двадцяти хвилин, як педагог вийшла з кімнати і сказала нам з чоловіком: «Я не буду його вчити». У мене просто серце обірвалося. А потім вона додала: «Він вже і так все знає. Його потрібно вести до професіонала».
Незабаром педагоги для талановитого Андраніка були знайдені. Кожен день вони з ним займалися сольфеджіо, вокалом. Крім того, до хлопчика додому приходили вчителі зі школи. А по ночах Андранік плакав … – Бідолаха дуже страждав через свій зріст, – каже мама хлопчика Людмила Анатоіївна.- Бувало, повернеться обличчям в подушку і плаче. Потім заспокоїться, підніме на мене заплакані очі і попросить: «Тільки татові не кажи».
В одній з лікарень Хмельницького, де жила сім’я, лікарі діагностували у хлопчика вроджену ваду кісток – ахондродисплазію. Медики приголомшили батьків – ця недуга невиліковна. У 15 років зріст Андраніка був всього 108 см, а біль в ногах посилювався так, що хлопчикові здавалося, нібито його кістки ламаються.
Андранік обожнює свого батька Вардевана. Для хлопчика він кращий друг і порадник. Батько вчить його бути сміливим, сильним і не звертати уваги на глузування з боку однолітків.
Переможець дитячої «Нової Хвилі – 2011», «Людина року» за українською версією газети «Комсомольская правда», учасник дитячого «Євробачення – 2009», фіналіст шоу «Хвилина Слави» Андранік Алексанян з українського міста Хмельницький в свої 14 років виступає з сольними концертами . Долаючи важку недугу, талановитий хлопчик неухильно йде до своєї мрії – співати на великій сцені.
Незважаючи на невтішний прогноз українських лікарів, родина Алексанян не втрачала надію, що зарубіжні медики знайдуть спосіб допомогти їхньому синові. В серпні минулого року Андраніка прооперували в клініці Тель-Авіва. Два хірурги з Ізраїлю та США поставили Андраніку на місце суглоби в колінах. Тепер у нього ноги рівненькі. Адже якби суглоби стерлися, то вже нічого не змогли зробити. Операція тривала 12 годин. У реанімації голосистий хлопчина провів менше доби, а потім його перевели в загальну палату.
На другий день після операції Андранік, перемагаючи біль, вже почав вставати на ноги. З клініки його виписали через 10 днів. Навіть під час важкого и тривалого лікування Андранік не гаяв часу – він дістанційно навчався в одному з закладів Міжнародної освітньої мережі при Оксфордського університеті. Цей заклад Андранік закінчив на «відмінно», отримав спеціальний сертифікат міжнародого зразка и наразі має можлівість вступати до будь-якого університету за кордоном. За словами Андраніка, він вже визначився зі спеціальністью – виключно і тільки музика.
-
9 вересня, 21:38
По той бік медалей. Пауерліфтинг
Блогерство – це не не тільки професійна діяльність, але й захоплення та свого роду, навіть, залежність. Ця залежність тебе так манить, що хочеш-не хочеш, але до неї повертаєшся :). Олена Акопян знов у блозі! І ще й як: вона спробувала для себе новий шлях спілкування. Почала ще ближче знайомитись з паралімпійцями… через камеру свого […]
-
10 квітня, 11:39
По той бік медалей. Портрети-нариси Олени Акопян. Сервісмени – ті, хто змащує шлях
За кращий результат разом з лижником бореться ціла бригада людей, які найчастіше залишаються «за кадром». Якраз до однієї з таких «тіньових» професій відноситься професія сервісмена – людини, який повністю готує і обкатує лижі .
-
26 березеня, 15:30
По той бік медалей. Портрети-нариси Олени Акопян. Нарис другий. Олена Зайцева
Олена Акопян продовжує міні-розповіді про их хто забезпечує успіх наших паралімпійців, зазвичай залишаючись за камерою. Героїня сьогоднішнього нарису – Олена Зайцева
Залишити відповідь